МЯУ-МЯУ Электросталь МЯУ-МЯУ mephedrone

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Братишки, живот болит, пацан вроде, а обычный наркоманчик. Что делать, как лечиться? Да понятно, одна дорога - на закладки. Но где их взять?

Решил я проследить за одним баблом, который, по слухам, всегда в ходу. Дроп он чёткий, всё знает и любит кристаллы вместе со мной. Сотрудничество с таким стремным типом - репутацию отбить можно только крутыми вещами.

Подошел к нему, запах коричневого героина пахнет, и грубо спросил: "Давай закладки, дружище!"

"Какая закладка, братишка? У нас есть свежий мефедрон от проверенных барыг. И кристаллы, если заинтересовался. Качество на уровне. Хочешь попробовать?"

Понял, что говорить дальше - ни о чем, и хватился за свой темный кошелек. Вспомнил, что с баблом нужно обходиться аккуратно, и показал, что деньги готов отдать.

"Ладно, парень, у меня есть струна и специальная игла для внутривенного введения. Если готов рискнуть, то я рассказываю, как пользоваться. Что скажешь?"

Какая-то лошадь подошла и остановилась возле нас. Запах кета уже чувствовался в воздухе. Бабло, струна, мефедрон, лошадь - все на месте. Нет, я не прошляпил этот шанс.

Дроп настраивает всё и рассказывает про безопасность. Говорит, что каждый гребёт свою волну, и надо знать свои пределы. Предупредил, что мефедрон может сильно плющить, поэтому дозу нужно выбирать аккуратно. И посоветовал сначала испробовать мёд в мёдовом месяце на достаточно низкой дозировке.

"Братишка, помни, что это только твой выбор. Если готов, то сделаем это. Процедура простая: разведи кристаллы в струне, просей через фильтр, и вот уже внутривенное введение. Готов?"

Я согласился и согнул локоть. Чувствовал, как струна медленно проникает внутрь кожи. И тут я понял, что всё это не игра для слабых духом. Мефедрон разлился по венам, и я почувствовал мощный кик. Спустя несколько секунд я забыл о своей боли в животе и погрузился в мир адреналина и эйфории.

"На всех четырех ты вдохнешь облако кета и отправишься на спид-лошади по городу. Готов к ускорению?"

Я облокотился на стойку одного из ближайших баров, чередуя мгновения реальности и галлюцинации. Лошадь подо мной была быстрее всего, и я с легкостью преодолевал улицы, ощущая себя королем мира.

Мне всё больше хотелось большего, и я понимал, что погружаюсь в бездну. Но какое мне дело до последствий? Сейчас главное - наслаждаться моментом.

Но, как всегда, пришло время для спада. Лошадь превратилась в обычный автомобиль, и я оказался на улице, где нет места для сильного наркотика. Да и мои деньги были давно потрачены на ветер. От боли в животе опять напомнил мне, что реальность слишком сурова.

Но всё-таки, хотя бы на эти несколько мгновений, я почувствовал себя живым и свободным. Пусть и сомнительными методами, но моё путешествие на лошади было ярким и беззаботным.

Всё это, конечно, кажется блужданием, но это - неповторимая ошеломляющая реальность. Мне хотелось верить, что это не конец, а всего лишь начало, новый этап в моей жизни. Ведь в городе всегда есть место для приключений, особенно для жаждущих адреналина и экстремальных ощущений, таких как я.

Итак, братишки, помните - каждый выбирает свою дорогу.